Чернігів

Якою мовою розмовляли у вашій родині, коли ви були дитиною — між батьками, з вами та з бабусею й дідусем?

/ Я виросла в російсько мовній родині, і мої батьки так і бабусі і дідусь. Розмовляли російською. На той момент, це не здавалось, чимось дивним. /

Як ви ставились до української мови в дитинстві — чи вона звучала у вашій родині?

/ В моїй родині, українська мова майже не звучала. Ближче вже до шкільного віку, я почала чути українську мову. /

Чи пам’ятаєте випадки, коли старші покоління заохочували або забороняли говорити українською?

/ Точно не забороняли, але й не наполягали, що потрібно говорити лише однією мовою. Уже в шкільному віці я пам’ятаю, як до бабусі приходили її знайомі, які говорили українською — тоді мені було приємно й цікаво практикувати мову в повсякденному спілкуванні, адже на той момент я розмовляла українською лише в школі. /

Якими мовами були книги у вас вдома та якою мовою читали батьки?

/ У нас вдома були як російські, так і українські книги, але російських було значно більше. У радянський період узагалі було непросто придбати літературу. З часом у нашій бібліотеці з’явилося дедалі більше українських видань, особливо дитячої літератури. /

Якими мовами були пісні, казки, телевізійні програми, що ви слухали або дивились у дитинстві?

/ На телебаченні тоді звучали і українська, і російська мови — важко сказати, якої було більше. У мене була дислексія, і я навчилася читати саме українською, тому книжки із зарубіжної літератури спершу брала українською мовою. Але з часом виникли труднощі — у бібліотеці значно більше книжок було російською, і я поступово почала читати російською. /

Чи були у родині історії про радянські часи та ставлення до української мови?

/ Щодо української мови конкретних історій у родині не пригадую. Мама та бабуся час від часу розповідали про те, що радянські часи були нелегкими — про черги на продукти, труднощі в побуті. /

Чи говорили у вашій родині про події, історію або традиції?

/ Розмови в родині здебільшого стосувалися повсякденного життя. Водночас ми підтримували загальні українські традиції, зокрема традиції Української православної церкви. /

Якою мовою ви навчалися у школі?

/ Я пішла до школи у 2005 році і навчалася в кількох закладах, усі вони були українськомовними. /

Якою мовою здебільшого розмовляли вчителі?

/ Вчителі здебільшого розмовляли російською, або змішували мови, лише деякі вчителі повністю викладали українською. Приблизно з 2014 року уроки почали проводити виключно українською. /

Чи були уроки української мови та літератури — і як вони проходили?

/ Наша вчителька дуже любила українську мову і завжди намагалася прищепити це учням. Уроки літератури тоді здавалися мені доволі нудними: ми переважно вивчали біографії авторів, читали уривки з творів. Уже дорослою я відкрила для себе українську літературу зовсім по-іншому — і трохи шкодую, що не відчула цього раніше. /

Якою мовою були підручники та шкільні книжки?

/ Виключно українською. /

Чи були улюблені герої, казки, програми, пісні українською мовою?

/ Найбільше мені близькі гурти «Один в каное», Tember Blanche, Pianoбой та Скрябін. Українська музика для мене — це щось дуже справжнє, вона ніби про людей, про почуття.

Одним із найсильніших українських серіалів для мене став «Перші ластівки» — перший серіал, який відчувався по-справжньому сучасним і чесним. /

Чи були випадки, коли хтось висміював тих, хто говорив українською?

/ Загалом, ні, я не стикалася з негативним ставленням до тих, хто говорив українською. Чернігів тоді був переважно російськомовним, і більшості людей це було звично. /

Як ви відчуваєте свій зв’язок з Україною через мову?

/ Зараз, перебуваючи за кордоном, я відчуваю сильніший зв’язок з Україною через українську мову. Вона нагадує мені про мою національну ідентичність і пробуджує більшу цікавість до української культури. /

Що для вас сьогодні означає українська мова — вибір, емоція, частина ідентичності, пам’ять, традиція?

/ Думаю, що для мене мова — частина моєї ідентичності. /

Як би ви описали мовну атмосферу у вашому місті до 2022 року?

/ До повномасштабного вторгнення місто здебільшого було російськомовним. /

Якою мовою розмовляли в транспорті, магазинах, лікарнях?

/ У транспорті та магазинах здебільшого звучала російська, водночас у державних установах можна було почути і українську, і російську. З часом частка української мови збільшувалася. /

Якою мовою говорили ваші друзі, колеги?

/ Мої друзі розмовляли переважно російською мовою. Близько 2018–2019 року компанія, де я працювала, змінила політику — відтоді всі звернення оброблялися українською мовою. Нині майже все моє коло спілкування — україномовне. /

Чи були моменти, коли ви шкодували, що не говорили українською раніше?

/ Я розмовляла українською в школі й на роботі — для мене це ніколи не було проблемою. Можливо, десь у глибині душі я могла б шкодувати, що не перейшла на неї раніше, але минулого вже не змінити. /

Чи траплялися випадки, коли ви хотіли говорити українською, але не наважувалися через оточення?

/ У колі переважно російськомовних людей я розуміла, що одразу вирізнятимусь, і мені ставало трохи некомфортно. /

Що б ви хотіли сказати наступному поколінню про значення мови у вашому житті?

/ Українська — це мова нашої землі, наших предків, тих, хто її зберігав, навіть коли за це карали. Вона є частиною нашої культури, нашої історії, нашої ідентичності. /

Якби ви могли передати одну думку про мову та ідентичність, що б це було?

/ Ідентичність — це усвідомлення, і коли ти його маєш, воно робить тебе сильнішим. Мову та ідентичність не можна знищити, вони живуть, поки живе народ. /

Яке ваше головне відчуття або спогад, пов’язаний із українською мовою, який ви хотіли б залишити у пам’яті?

/ Десь у 2019 році я поїхала до Львова на День Незалежності. У той момент я відчула неймовірне відчуття приналежності до України — як ніби вся атмосфера міста, усі слова, пісні й привітання створювали єдине відчуття дому, культури та своєї ідентичності. /