Артем, 26 років
Якою мовою розмовляли у вашій родині, коли ви були дитиною?
/ Бабуся розмовляла українською, а батьки — російською. У дитинстві я теж спілкувався російською, але перехід на українську ніколи не становив для мене труднощів. /
Як ви ставились до української мови в дитинстві — чи вона звучала у вашій родині?
/ Українська мова звучала в мене в родині, ставився я до неї нормально, не думаю, що в мене було якесь чітко виражене ставлення в дитинстві. /
Чи пам’ятаєте випадки, коли старші покоління заохочували або забороняли говорити українською?
/ Вдома були і російськомовні, і українськомовні книги. Мені здається, що казок було більше російською, а от енциклопедій — українською. /
Якими мовами були пісні, казки, телевізійні програми, що ви слухали або дивились у дитинстві?
/ Казки та телевізійні програми були як російською, так і українською мовами — залежно від того, де їх знімали. Пісні теж були різними — російською, українською та англійською. /
Чи говорили у вашій родині про події, історію або традиції?
/ Розповідали, що один із моїх предків, прадід, був козаком. Також я чула історії про те, як родина перебралася до Чернігова з Черкаської області.
Особливо запам’яталася одна історія про прабабусю: вона працювала в колгоспі, і якось не пішла на роботу, а вирішила спекти хліб. До неї зайшов бригадир, взяв відро води, вилив його в піч і наказав йти працювати. /
Чи були історії чи спогади про родичів, які змушені були приховувати українську мову або говорили нею таємно?
/ Пам’ятаю, що бабуся розповідала — у селі люди таємно святкували Великдень. Вона казала, що в колгоспі напередодні свята спеціально дивились на руки працівників, щоб перевірити, чи не червоні — тобто чи ніхто не фарбував яйця. /
Якою мовою ви навчалися у школі?
/ Я навчалася українською мовою. Усі школи, в яких я вчилася, були з українською мовою навчання. /
Якою мовою здебільшого розмовляли вчителі?
/ Під час уроків вчителі здебільшого розмовляли українською, а поза уроками — як українською, так і російською. /
Чи були уроки української мови та літератури — і як вони проходили?
/ Так, уроки були, і мені вони подобались, особливо в 10–11 класах. Мене завжди цікавив фольклор — слов’янські народні вірування, щедрівки, колядки.
Я прочитав «Кайдашеву сім’ю» ще до програми, бо бабуся сказала, що мені сподобається, і справді вона дуже припала мені до душі. /
Якою мовою були підручники та шкільні книжки?
/ Більшість підручників були українською мовою. Винятком були підручники з іноземних мов. /
Чи були улюблені герої, казки, програми, пісні українською мовою?
/ Із українських виконавців можу виділити “Жадан і Собаки», це справжня класика. Серед улюблених творів — «Енеїда», Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»; «Тіні забутих предків» через багатий фольклор та елементи вірувань. /
Якою мовою спілкувалися однолітки між собою?
/ Переважно російською, але зараз українською. /
Що для вас сьогодні означає українська мова — вибір, емоція, частина ідентичності, пам’ять, традиція?
/ Передусім — це вибір і частина моєї ідентичності. Я почав постійно спілкуватися українською приблизно влітку 2022 року, коли активно використовувалися наративи про «захист російськомовного населення» як привід для війни. Це стало для мене не просто зміною способу спілкування, а позицією. /
Чи траплялися конфлікти або непорозуміння через мову між учнями або з вчителями?
/ В школі і в університеті такого не було. /
Як би ви описали мовну атмосферу у вашому місті до 2022 року?
/ До 2022 року мовна атмосфера в Чернігові була переважно російськомовною. У Києві ситуація була більш змішаною — українська звучала частіше, особливо серед студентів і молоді. /
Якою мовою розмовляли в транспорті, магазинах, лікарнях?
/ У Чернігові майже завжди спілкувалися російською. У Києві української мови було більше, ніж у Чернігові. /
Чи існувало розділення: “україномовні” — “російськомовні”?
/ Не думаю. Мені здається, що ні — принаймні я такого не помічав. /
Якою мовою говорили ваші друзі, колеги?
/ У Чернігові майже всі розмовляли російською, а деякі друзі, які родом з області, спілкувалися українською. /
Чи відчували тиск говорити певною мовою у школі, на роботі, в колі друзів?
/ Ні, не відчував. /
Чи були у місті позашкільні гуртки, клуби, події українською мовою — і чи відвідували ви їх?
/ Я відвідував один гурток у Чернігові, і там усі розмовляли російською. Зараз у Києві при університетах проводяться клуби, гуртки та збори українською мовою. /
Чи помічали відмінності у ставленні до людей, які говорили українською чи російською?
/ Якщо чесно не помічав або не звертав уваги. /
Чи були моменти, коли ви шкодували, що не говорили українською раніше?
/ Мабуть, так. Особливо це відчувалося під час періоду, коли я починав переходити на українську. /
Як ви відчуваєте свій зв’язок з Україною через мову?
/ Це не тільки дає мені зв’язок з Україною, а й розриває зв’язок з росією, що, як на мене, не менш важливо. Мене спонукало перейти на українську мову бажання зробити свій внесок на початку повномасштабної війни, коли через стан здоров’я я не міг піти ні до армії, ні в ТРУ. /
Чи відчуваєте гордість, дискомфорт або інші емоції, коли використовуєте українську у публічних місцях?
/ Я вже абсолютно звик до цього і відчуваю повний комфорт. Я пишаюсь тим, що зробив правильний вибір, і це було усвідомлене рішення, якого я дотримуюсь. /
Які ваші спогади або моменти, пов’язані з мовою, найбільше вплинули на вас?
/ Мабуть, це спогади про бабусю по маминій лінії, яка часто співала українські народні пісні, поки готувала їсти, і це залишило у мені тепле відчуття зв’язку. /
Що б ви хотіли сказати наступному поколінню про значення мови у вашому житті?
/ Знати українську та говорити нею дуже важливо. Мова, можливо, на неї не завжди звертатимуть увагу, але вона має існувати, і саме українська. /
Якби ви могли передати одну думку про мову та ідентичність, що б це було?
/ Мова — це найважливіша складова ідентичності народу. Матеріальні здобутки можна вкрасти або втратити, але саме мова завжди відділяє людей однієї ідентичності від іншої. /
Яке ваше головне відчуття або спогад, пов’язаний із українською мовою, який ви хотіли б залишити у пам’яті?
/ Мабуть, це спогади з дитинства, коли я грався, а бабуся співала українські пісні, готуючи їжу — це було тепло і затишно. Ще важливий момент — коли я вже перейшов на українську, бабуся сказала, що моя українська звучить пречудово. /