Чернігів

Якою мовою розмовляли у вас вдома, коли ви були дитиною?

/ Коли я була дитиною, вдома ми розмовляли російською. Але коли приїжджали до родичів у село — до дідуся й бабусі — переходили на українську. Там тоді всі спілкувалися лише українською, це було природно. /

Як ви ставились до української мови в дитинстві?

/ У моєму дитинстві не було якогось поділу чи протиставлення між мовами. Якщо хтось говорив українською — ми відповідали українською, якщо російською — то російською. Це сприймалося просто як звична частина повсякденного спілкування. /

Якими мовами були книги у вас вдома та якою мовою читали батьки?

/ Наскільки я пам’ятаю, вдома тоді були і українські, і російські книги — обидві мови співіснували поруч, це здавалося цілком звичним. /

Якими мовами були пісні, казки, телевізійні програми, що ви слухали або дивились у дитинстві?

/ У дитинстві я слухала і російські, і українські пісні. У селах тоді було багато саме українських пісень. Пам’ятаю, як одного разу тітка повела мене в селі до будинку, де збиралися жінки — вони сиділи колом і співали старовинних українських пісень. Це мені дуже запам’яталося, було надзвичайно гарно, навіть якось по-душевному. /

Чи обговорювали в родині події, історію, традиції через призму мови?

/ У селах про це говорили. Пам’ятаю, що коли мене хрестили, це ще було заборонено — якщо хтось доніс, могли навіть посадити у в’язницю. Українська церква тоді багато років залишалася під забороною, і про це всі знали, але між своїми все одно зберігали традиції, тихо, потайки. /

Чи були у вас особисті спроби говорити українською у дитинстві — і що з цього виходило?

/ У селі я з дитинства розмовляла українською, тому проблем не було. Втім, коли я приїхала на Закарпаття, спершу було важко зрозуміти місцеву мову — там багато слів змішано через близькість до сусідніх країн. Критики за це не було: люди ставилися з розумінням. /

Якою мовою ви навчалися у школі?

/ Я навчалася російською, бо на той час у місті всі школи та інші навчальні заклади були російськомовними. Водночас пам’ятаю, що моя мама навчалася ще в українській школі. /

Чи були уроки української мови та літератури — і як вони проходили?

/ Були уроки української мови та літератури. Уроки були чудові. Дуже добра вчителька, в неї була дуже гарна вимова, ніби пісня лилась. Кількість уроків української мови та літератури було однаково з кількістю годин російської. /

Чи були улюблені герої, казки, програми, пісні українською мовою?

/ Так, були. Особливо пам’ятаю «Вечірні казки Діда Панаса», які дуже подобалися. Любила також дитячі пісні, наприклад «Несе Галя воду». Тоді у нас було два телеканали — російськомовний та українськомовний, на якому транслювали багато українських казок та дитячих програм. /

Як би ви описали мовну атмосферу у вашому місті до 2022 року?

/ В місті здебільшого розмовляли російською. Українська звучала переважно у сільських околицях, у родинних колах та на українському каналі телебачення, але в повсякденному житті російська домінувала. /

Якою мовою розмовляли в транспорті, магазинах, лікарнях?

/ Здебільшого люди розмовляли російською, проте в державних установах, лікарнях і деяких офіційних місцях можна було почути як російську, так і українську мову. /

Що для вас сьогодні означає українська мова — вибір, емоція, частина ідентичності, пам’ять, традиція?

/ Для мене українська мова — це особистий вибір кожного. Водночас я відчуваю її як частину своєї ідентичності та культури, адже це мова моєї країни і невід’ємна частина нашої традиції та історії. /

Як ви відчуваєте свій зв’язок з Україною через мову?

/ Так, я відчуваю свій зв’язок з Україною через мову, адже українська є частиною моєї ідентичності і саме через неї я відчуваю близькість до своєї країни. /