Микола, 24 років
Якою мовою розмовляли у вашій родині, коли ви були дитиною?
/ Коли я був дитиною, у моїй сім’ї всі розмовляли російською мовою, тому що ми жили на Донбасі. Там у той час майже всі говорили російською. /
Як ви ставились до української мови в дитинстві?
/ Чи вона звучала у вашій родині? У сім’ї вона не звучала взагалі до 2014 року як мінімум. Коли мій батько пішов на Майдан, тоді все частіше батько намагався говорити українською мовою. /
Чи пам’ятаєте випадки, коли старші покоління заохочували або забороняли говорити українською?
/ Ні, такого не пригадую. Принаймні у моїх колах спілкування такого не було. /
Якими мовами були книги у вас вдома та якою мовою читали батьки?
/ Книги у нас були різними мовами - і українською, і російською. Але, звісно, більшість книжок була російською мовою. /
Чи були у родині історії про радянські часи та ставлення до української мови?
/ У мене батько історик, він мені це все розповідав. Але таких ситуацій, щоб у моїй сім’ї безпосередньо таке було — таких історій не було. /
Чи були історії чи спогади про родичів, які змушені були приховувати українську мову або говорили нею таємно?
/ Не знаю, але у мене прадід в УПА був, можливо, там було щось таке. /
Якою мовою ви навчалися у школі?
/ У школі на Донбасі ми навчалися російською мовою. Українська була тільки на уроках української мови та літератури. Після подій 2014 року, коли ми переїхали в центральну частину України, усе викладали виключно українською мовою. /
Якою мовою здебільшого розмовляли вчителі?
/ Наскільки я пам’ятаю, то після 2014 року майже всі вчителі викладали та розмовляли українською мовою. /
Чи були уроки української мови та літератури — і як вони проходили?
/ Звісно, були. Але проходили як звичайні уроки, не було якогось особливого ставлення, урок як урок. /
Якою мовою були підручники та шкільні книжки?
/ Як переїхав до центральної України, то українською. Але в Донецьку — ні, тільки на уроках укр мови та літератури. /
Чи були улюблені герої, казки, програми, пісні українською мовою?
/ З дитинства єдине, що пам’ятаю — у мене була улюблена група ТІК. З батьком у машині часто його слухав. Пам’ятаю трек про оленів — цей трек був моїм улюбленим у дитинстві. /
Якою мовою спілкувалися однокласники між собою?
/ По-різному. Коли я тільки переїхав у центральну частину України, ми спілкувалися вперемішку. Кому як зручніше було — тією мовою й розмовляли. /
Як ви відчуваєте свій зв’язок з Україною через мову?
/ Важко сказати, певно вже не так сильно, як це було, тому що я вже довгі роки в еміграції і відчуваю себе все менше й менше частиною власної країни. /
Що для вас сьогодні означає українська мова — вибір, емоція, частина ідентичності, пам’ять, традиція?
/ Всього потроху. Для мене особисто це більше частина ідентичності, тому що частина твоєї батьківщини залишається в тобі, і нікуди від цього не подінешся. /
Чи траплялися конфлікти або непорозуміння через мову між учнями або з вчителями?
/ Так, було, багато разів. До 2014 року за якусь українську позицію автоматично не було жодних друзів, були бійки, був булінг. А коли переїхав у центральну частину України — те саме, тільки в інший бік: мене називали сепаром. /
Чи помічали відмінності у ставленні до людей, які говорили українською чи російською?
/ Так, звісно. Була в мене один раз неприємна ситуація — один чоловік був явно незадоволений тим, що я прибув із того регіону. /
Чи були моменти, коли ви шкодували, що не говорили українською раніше?
/ Не знаю, насправді так і не довелося такого моменту пережити, тому що я виїхав із країни в 2019 році перед початком повномасштабної війни. /
Чи відчуваєте гордість, дискомфорт або інші емоції, коли використовуєте українську у публічних місцях?
/ Я нічого не відчуваю. Цю мову я знаю, я вмію, і якщо потрібно — я її використовую. /
Які ваші спогади або моменти, пов’язані з мовою, найбільше вплинули на вас?
/ Момент, який на мене вплинув сильно — коли директор школи в Макіївці почав розповідати, що України ніколи не існувало. Я тоді встав і сказав, що ні, все було зовсім по-іншому, і Київська Русь завжди залишається за Україною. Я був дуже гордий собою. /
Що б ви хотіли сказати наступному поколінню про значення мови у вашому житті?
/ Важливо знати мову своєї країни — не тому, що це обов’язок, а тому що це частина того, хто ти є. Але найголовніше — не робіть із мови зброю проти інших людей, як це робили зі мною. Мова має єднати, а не ділити. /
Яке ваше головне відчуття або спогад, пов’язаний із українською мовою, який ви хотіли б залишити у пам’яті?
/ Українська мова стала для мене наче символом опору, коли я жив на Донбасі і захищав свою позицію. З іншого боку — вона ж стала причиною конфліктів, коли я переїхав у центральну Україну. /