Запоріжжя

Якою мовою розмовляли у вашій родині, коли ви були дитиною — між батьками, з вами та з бабусею й дідусем?

/ Зазвичай вдома розмовляли російською мовою, проте на цьому ніколи не робився акцент. Бабуся та прабабуся часто розмовляли суржиком, а я завжди могла спокійно переключитись на українську, тобто в дитинстві ці мови існували в моїй родині поруч і, відверто кажучи, дитиною ніколи навіть не замислювалась, якою говорити. /

Як ви ставились до української мови в дитинстві — чи вона звучала у вашій родині?

/ Ставлення до мов було однаковим – це був спосіб комунікації. Мені з дитинства подобалось багато читати, читала також різними мовами, як російською так і українською, не відчуваючи різницю. Тоді здавалось це природнім. /

Чи пам'ятаєте випадки, коли старші покоління заохочували або забороняли говорити українською?

/ Було заохочування говорити українською від бабусі та дідуся, але це було доволі органічно. Ніхто ніколи нікого не змушував говорити лише однією мовою, всі в родині говорили як кому зручно. /

Якими мовами були книги у вас вдома та якою мовою читали батьки?

/ Вдома була дуже велика бібліотека, проте ще з радянських часів, тому більшість книжок було російськомовна. Переважно читали тоді й російською. Проте українські книжки куплялись, але не так багато. /

Якими мовами були пісні, казки, телевізійні програми, що ви слухали або дивились у дитинстві?

/ Знову ж таки, я виросла в доволі білінгвальному світі, всі медіа були двомовні і я не помічала на той час різниці, коли переключалась з однієї мови на іншу. /

Чи говорили у вашій родині про події, історію або традиції?

/ Освіта та широкий кругозір були дуже важливий для моєї родини завжди, тому звісно багато говорилось на різні теми, заохочували до історії. Я не дуже пам'ятаю своє дитинство та підлітковий період, проте в пам'яті залишилось, коли в 2014 році ми сідали вечеряти і вмикали прямі трансляції з Майдану. Тоді мені було 10 і я не зовсім розуміла всі деталі, проте наразі я дуже пишаюсь та віддаю велику пошану тим людям, які боролись та продовжують боротись за нашу незалежність та майбутнє. /

Якою мовою ви навчалися у школі?

/ В школі було так само як і в родині, досить білінгвальне середовище. Викладали як украхнською, так і російскою. До 2014 року в нас були окремі заняття з російської та з української мови, потім звісно тільки українська. Між собою всі розмовляли по більшій частині теж суржиком, або якоюсь змішаною мовою. Були вчителі, які більше говорили українською, інші – російською, всі розуміли один одного. В старших класах украхнською ставало дедалі більше, на уроках, у спілкуванні між собою. /

Чи були уроки української мови та літератури — і як вони проходили?

/ Звісно були, але проходили точнісенько як і всі інші уроки, домашні завдання, читання, письмо. На жаль, в мене не було дійсно талановитою вчительки з мови, яка б у шкільні часи змогла заохотити вивчати українську більш глибоко. Проте тут я сильно завдячую позашкільному театральному гуртку, в якому виступала, бо всі п'єси та навчання було виключно українською, що дуже розвивало та збагачувало мій словарний запас. /

Якою мовою були підручники та шкільні книжки?

/ Підручники були українською, але у шкільній бібліотеці можно було знайти також книги російською мовою. /

Чи були улюблені герої, казки, програми, пісні українською мовою?

/ Я завжди любила читати і вивчати вірші на пам'ять - це дійсно перше, що асоціюється з українською мовою. Мене надихали твори Ліни Костенко, Василя Стуса, Василя Симоненка та інших. Прозу переважно читала те, що задавали у школі, але якщо чесно, воно тоді не зачіпало - мистецтво якось подавали сухо, без вогнику. Лише з часом, дорослішаючи, почала відкривати для себе справжнє задоволення від літератури, музики, культури — ретельно надолужую пропущене і насолоджуюсь. Те, що колись було «для оцінки», стало безмежним простором натхнення і способом самоідентифікації. /

Чи були випадки, коли хтось висміював тих, хто говорив українською?

/ Таких випадків не було ані у школі, ані у інших позашкільних закладах. Мандруючи Україною також на той час я ніколи не помічала різного ставлення до людей, які розмовляли українською або російською. /

Як ви відчуваєте свій зв'язок з Україною через мову?

/ Мова для мене – неодмінна складова ідентичності, культурного та національного коду людини, вона поєдную у собі наше минуле, теперішнє та майбутнє. Говорячи, читаючи, чи слухаючи українською я відчуваю себе частиною нації та країни, що є важливим для відчуття приналежності та соціальності. Мова не тільки інструмент передачі інформації, а й спосіб віднайти частинку себе. /

Що для вас сьогодні означає українська мова — вибір, емоція, частина ідентичності, пам'ять, традиція?

/ Це все разом і все окремо. Маю зазначити, що до 2022 року я, на жаль, не надавала такої уваги, якою мовою мені спілкуватись чи якою мовою вживати контент. Проте з дорослішанням та усвідомленням себе прийшло чітке бачення, мова вкрай необхідна задля формування свідомості нації, котра обирає жити своїм вільним шляхом. Мова - це вибір. Іноді важкий, незручний, тривожний, а іноді легкий та приємний. Як і життя, бо мова є невід'ємною його складовою. /

Як би ви описали мовну атмосферу у вашому місті до 2022 року?

/ Незважаючи на те, що я переїхала з України ще до 2022 року через навчання, за цей час неодноразово була вдома та спостерігала зміни. До 2022 більшість були переважно російськомовні на побутовому рівні, це поступово змінюється, але певно в деяких аспектах повільніше, ніж хотілось. /

Чи існувало розділення: "україномовні" — "російськомовні"?

/ У своєму житті із таким розділенням не стикалась. Але певно зараз це розділення більш помітне мені, ніж до 22 року, особливо у медіа та соціальних мережах. В цьому сенсі у мене «гарна соціальна бульбашка» свідомих та працюючих над собою і особистим зростанням людей, проте коли на якусь мить ти виринаєш назовні, то виявляться, що твоє уявлення було трохи викривлене. /

Як ви сприймали українську культуру — пісні, кіно, книжки, театральні вистави?

/ Краще сказати, як я сприймаю це зараз, бо у шкільні роки я не надавала якогось сильного значення, вивчала так само, як і інші теми. Але зараз серед свої друзі та знайомих вважаю себе трохи амбасадором української музики та книжок. Для мене зараз це великий всесвіт, який дуже цікаво відкривати та досліджувати. Ходити на концерти українських співаків, на вистави. Дуже рада була в цьому році відвідати «Конотопську відьму» зрежисовану Іваном Уривським та потрапити на декілька концертів. Це мене дуже наповнює та надихає. А ще створюю вже власну бібліотеку українських книжок. /

Чи відчували тиск говорити певною мовою у школі, на роботі, в колі друзів?

/ В житті не відчувала жодного тиску, в моєму середовищі кожен обирав та обирає сам, як та якою мовою спілкуватись. В кожного свій досвід та своя історія вибору та усвідомлення себе, тому певно мені пощастило зустрічати приймаючих та розумних людей. /

Чи були у місті позашкільні гуртки, клуби, події українською мовою — і чи відвідували ви їх?

/ Так, були. Я вже згадувала театр, в якому виступала 4 роки, де ми вивчали та виступали українською. Інші гуртки тоді зазвичай були двомовні, кому як зручно, той так і говорив. /

Чи помічаєте різницю у мовній поведінці між своїм поколінням і молодшими членами родини?

/ Тут усе залежить від досвіду самої людини, не скажу що старше поколіня менше або більше спілкується українською, показники абсолютно різні. Скоріше помічаю різницю, яка спирається не на вік, а на власний досвід людей. Особливо комунікуючи закордоном з людьми з різних куточків України цікаво дізнаватись їх досвід та історії. /

Чи були моменти, коли ви шкодували, що не говорили українською раніше?

/ Так, певно трохи шкодую, що у шкільні роки не розуміла важливості мови у формуванні власної ідентичності, проте вважаю що минулого не зміниш. Ти можеш проаналізувати та навчитися на своїх помилках, усвідомити та робити вибір сьогодні. Наше минуле це найкращий вчитель, головне бути свідомим у теперішньому, а не руйнувати та не цькувати себе, що я робив «щось не так». /

Чи відчуваєте гордість, дискомфорт або інші емоції, коли використовуєте українську у публічних місцях?

/ Відчуваю гордість та приналежність себе до України, особливо закордоном. Завжди приємно раптово почути українську на вулиці, знаходячись далеко від дому. /

Що б ви хотіли сказати наступному поколінню про значення мови у вашому житті?

/ Мова дуже потужний інструмент, який використовується як на благо, так і задля розпалення ворожнечі. Але, як на мене, це один з важливих чинників у формуванні державності та національної єдності, особливо в наші часи. Мова є сила, міць, культура. В ній живе душа кожного, хто з покоління в покоління боронив наш спокій та свободу. Вивчайте, плекайте та шануйте свою мову. /

Яке ваше головне відчуття або спогад, пов'язаний із українською мовою, який ви хотіли б залишити у пам'яті?

/ Дуже неочікувано мені згадалось, як у шкільні роки їздила на творчі конкурси та декламувала українські вірші. В середині стало тепло та трохи по-дитячому безтурботно. Певно, я назавжди залишу це відчуття дому та спокою, відчуття приналежності до чогось більшого та інколи неосяжного, наче повернення до самого себе. /