Тетяна, 66 років
Якою мовою розмовляли у вашій родині, коли ви були дитиною?
/ У нас розмовляли українською мовою. Російської мови в сім’ї взагалі не існувало. Російська з’явилася вже в школі, десь у п’ятому чи шостому класі, коли всі предмети перейшли на російську мову. /
Як ви ставилися до української мови в дитинстві?
/ Ми просто розмовляли українською, як уміли. Особливого акценту на те, що ми українці, тоді не було. Це було природно. /
Чи пам’ятаєте випадки, коли старші покоління заохочували або забороняли говорити українською?
/ Ні, такого не пам’ятаю. У нас усі говорили українською. Не було жодних заборон чи заохочень — розмовляли так, як прийнято було в сім’ї. /
Якими мовами були книги у вас вдома та якою мовою читали батьки?
/ Батьки розповідали мені казки українською. Книжечки були українською — і художня література, і воєнні книги про війну. Пам’ятаю «Івасика-Телесика» і «Ходить гарбуз по городу». /
Чи були у родині історії про радянські часи та ставлення до української мови?
/ Ставлення до української в ті часи взагалі не обговорювалося. Розмовляли так, як розмовляли предки — бабусі, дідусі, батьки. Не було такого, що ти повинна говорити українською чи російською. /
Якою мовою ви навчалися у школі? І якою мовою здебільшого розмовляли вчителі?
/ До п’ятого чи шостого класу навчалися українською. Потім школа перейшла на російську мову. Вчителі в основному були з села й між собою розмовляли українською. У нас класна керівниця була, Ніна Олексіївна — така щира українка. Вона взагалі не хотіла чути про жодну іншу мову, окрім української. /
Чи були уроки української мови та літератури? Як вони проходили?
/ Дуже гарно проходили уроки літератури і мови. У нас класна керівниця була вчителем української мови. Було цікаво — розповідала, писали диктанти, перекази, оповідання, вчили вірші. /
Якою мовою були підручники та шкільні книжки?
/ До п’ятого чи сьомого класу — українською. Потім, коли школа перейшла на російську мову, підручники теж стали російськомовними. /
Якою мовою спілкувалися однокласники між собою?
/ Українською, тому що всі однокласники були з одного села. Усі корінні жителі села розмовляли українською. /
Чи були улюблені герої, казки, програми або пісні українською мовою?
/ Пісня «Несе Галя воду». Тараса Шевченка — «Реве та стогне Дніпр широкий», «Мені тринадцятий минало» — запам’яталося на все життя до цих пір. /
Чи були випадки, коли хтось висміював тих, хто говорив українською?
/ Такого не пам’ятаю. /
Чи відчували ви, що певні мови мають вищий статус або престиж у вашому оточенні?
/ Так, престиж був. Ті, хто приїжджали з міста, розмовляли російською — це вважалося ніби «престижно» на той момент. А ми, хто розмовляв українською, були як начебто сільські забиті діти. /
Як би ви описали мовну атмосферу у вашому місті до 2022 року?
/ У нашому місті (Запоріжжя) переважно розмовляли російською, і розмовляють досі. Коли чуєш українську мову в транспорті чи в магазині, вона звучить дещо дивно серед цього населення. Але зараз більше людей переходять на українську і це втішає. /
Якою мовою говорили ваші друзі, колеги?
/ І російською, і українською, але в основному російською. На цьому акцент ніхто не ставить, бо люди прожили все життя, розмовляючи певною мовою. /
Чи відчуваєте гордість, дискомфорт або інші емоції, коли використовуєте українську у публічних місцях?
/ Зараз відчуваю гордість, що я українка. /
Що для вас сьогодні означає українська мова — вибір, емоція, частина ідентичності, пам’ять, традиція?
/ І традиція, і пам’ять, і ідентичність. Це все комплексно — одне без одного існувати не може. /
Що б ви хотіли сказати наступному поколінню про значення мови у вашому житті?
/ Наступне покоління, розмовляйте своєю рідною мовою. І ніяка інша вам не потрібна. /
Яке ваше головне відчуття або спогад, пов’язаний із українською мовою, який ви хотіли б залишити у пам’яті?
/ Мабуть, спогади про дитинство, рідне село, якого вже нема більше на цей момент. /